Особливості вирощування щавлю на ділянці

Щавель — досить неоднозначна культура. Багато людей з осторогою ставляться до нього через високий вміст щавлевої кислоти, яка є потенційно шкідливою для здоровʼя нирок. Інші ж з нетерпінням чекають на свіжі молоді листочки, щоб потішити себе зеленим борщем, салатом чи іншими стравами, які містять даний інгредієнт. Лікарі запевняють, що для здорових людей помірне споживання щавлю не принесе шкоди, тому якщо ви завжди хотіли вирощувати його у себе на ділянці, то саме час цим зайнятись.

Що відомо про щавель?

Щавель — це травʼяниста рослина із родини гречкових. Він буває як однорічний, так і багаторічний. Щавель росте на усіх континентах та практично усюди вважається бурʼяном, хоч паралельно культивується як сільськогосподарська культура. У нас найбільш популярним є щавель кислий. Також поширеним видом є щавель шпинатний, який має більш мʼякий смак.

Щавель кислий теж має багато різновидів. Зокрема, у нас найчастіше можна зустріти такі його сорти, як одеський, широколистий, бельвільський. Особливістю щавлю кислого є висока концентрація у його складі кислот: оцтової, яблучної та щавлевої. Саме остання викликає найбільше суперечок. При вживанні у великих кількостях вона справді сприяє утворенню каменів у нирках, тому їсти багато щавля не можна. Крім того, він повністю протипоказаний людям, які мають захворювання нирок, страждають від запальних процесів у кишківнику, порушень сольового обміну або туберкульозу. Слід враховувати, що рівень щавлевої кислоти найбільш високий у старого щавлю, тому в їжу бажано вживати лише молоденькі листочки.

Вирощування щавля

Вирощування щавля на ділянці точно не завдасть багато клопоту. Перш за все завдяки тому, що ця культура є морозостійкою. Щавель добре переносить зиму та не потребує жодного укриття. Проте слід враховувати, що щавель любить вологу та на сухій землі ростиме погано. При цьому заболоченість теж небажана. Також є певні вимоги до грунту — бажано, щоб це була родюча земля з нейтральною чи слабокислою реакцією. Що стосується освітленості, то щавель добре росте і на сонячній ділянці і у тіні чи напівтіні.

Щавель рекомендовано пересаджувати не частіше, ніж раз на 3-4 роки, а от сіяти можна практично будь-коли: навесні, влітку чи перед настанням холодів. Проте найбільш доцільним вважається саме весняний посів. Ділянку для посадки готують ще восени. Її перекопують та вносять добрива. На 1 м2 додають близько 6 кг органічних добрив, 15-20 г хлористого калію та 20-30 г суперфосфату. Якщо ж грунт сам по собі є достатньо родючим, то добрива можна не вносити.

Посів насіння щавлю здійснюється у квітні. Сіяти насіннєвий матеріал можна безпосередньо у грунт, бажано рядковим методом, зберігаючи відстань між рядами в 15-20 см. Рекомендована глибина посіву — 0, 8-1, 2 см.

Приблизно через 11 днів зʼявляються перші сходи щавлю. Коли паростки підростуть, їх рекомендовано прорідити так, щоб відстань між рослинами становила приблизно 5-7 см.

Дорослий щавель рекомендовано час від часу прополювати та зволожувати. На другий рік життя можна внести мінеральні добрива. Їх розкидають виключно у міжрядді, адже контакт із листям може спровокувати опіки.

Якщо сіяти щавель навесні, то збирати перші листки можна уже в кінці серпня. Загалом, їх слід зривати кожні 2-3 тижні. Квіткові пагони слід теж зривати. Виняток — це якщо ви хочете зробити заготівлю насіння. Щавель цвіте зазвичай травні-червні, а насіння готове до збору в липні-серпні.

Щавель має не так багато природних шкідників, проте гречаний листоїд становить для нього загрозу. Щоб не допустити появи шкідника, ранньою весною рекомендовано робити глибоке перекопування міжрядь. Також при необхідності потрібні обробки спеціальними препаратами.